Їхня робота - зібратися швидко, підкрастися непомітно, вдарити влучно. А раз на рік - показати всім, як вони це добре вміють.
Сьогодні в Україні відзначається день аеромобільних військ, або ж, згідно із більш відомою і поширеною в народі назвою – день десантника. Щорічно, масштабно і з розмахом святкують цей день і на Кіровоградщині на території польового аеродрому села Федорівка поблизу Компаніївки, де збирається чимало охочих подивитися на майстерність військових, яких давно й поправу вважають елітою Збройних Сил України.
Колишні побратими по службі, офіцери і солдати строкової служби – сьогодні їх тут десятки, а то й сотні – усім є що згадати, є купа вражень від свята та й життя в цілому, якими їм кортить якнайшвидше поділитись один з одним. Разом зі своїми чоловіками приїздять сюди і їх рідні: дружини, діти, просто друзі. Хтось із присутніх на цьому небуденному дійстві згадує себе молодим, інші - хвилюються, бо доведеться показати перед сотнями глядачів на що спроможні. Хлопчаки, не відводячи очей і затамувавши подих, із захопленням спостерігають за цими кремезними чоловіками у блакитних беретах і, певно що, мріють бути схожими на них, а дівчата – обирають собі пару.
Завітав на свято привітати воїнів-десантників та ветеранів повітряно-десантних і аеромобільних військ перший заступник голови облдержадміністрації Андрій Ніколаєнко.
- Цього року Україна відзначає 20-у річницю своєї незалежності і рівно стільки ж виповнюється аеромобільним військам. Але насправді, як уже говорили раніше, ви ще з 30-х років минулого століття стоїте на сторожі захисту інтересів своєї Батьківщини, - зазначив Андрій Ніколаєнко. Він зауважив, що саме десантники є основною складовою миротворчих сил нашої держави. Андрій Ніколаєнко побажав військовим та ветеранам міцного здоров'я, благополуччя й достатку в родинах, а також впевненості у тому, що країна, яку вони захищають, завжди піклуватиметься про них.
Опісля офіційної частини, виголошених вітальних промов і вручених нагород, розпочалось військове театралізоване дійство із запаморочливими, доведеними до автоматизму, а відтак, бездоганними стрибками із парашутами та з пострілами, від яких серце тікало в п’ятки.
Та чи не найбільше захоплення у глядачів викликав показовий виступ молодих військових, які продемонстрували майстерні прийоми рукопашного бою, вміння бити вироби зі скла, прокушувати залізні банки з-під відомих всім напоїв і голіруч розбивати цеглу. Вміння, про які складаються легенди, які фільмують у кіно. Але, як запевняють десантники, ці речі вони роблять не просто так. Навіть голова - це та ж зброя, якщо вона міцна, то нею можна поламати кістки противнику, вдаривши у груди.