Як зазначив Володимир Мовчан, робочі поїздки протягом жовтня-грудня минулого року (а він об’їхав усі міста й райони Кіровоградщини) дали йому підстави зробити висновок, що є певна розбалансованість внутрішньообласних економічних стосунків і для виправлення ситуації необхідна своєрідна кооперація на регіональному рівні, тобто налагодження споживчо-партнерських зв’язків безпосередньо між підприємствами регіону з метою вибудувати ланцюжок економічної взаємодії, що вигідно і виробникам продукції, які таким чином отримують додаткову можливість для її реалізації, і місцевим бюджетам, котрі поповнюватимуться зовсім не зайвими коштами.

Звісно, що налагодження таких стосунків лежить у площині насамперед взаємовигідних економічних інтересів. Тому й ініційована головою облдержадміністрації нарада з питань розвитку молочної галузі регіону, до участі в якій були запрошені, з одного боку, виробники молока, з іншого – підприємство, що займається його переробкою, мала якраз таку мету.

Світловодський маслосиркомбінат, як і деякі його колеги по корпорації «Клуб Сиру», пройшов через стадію банкрутства. У комбінату тепер нові господарі і вони, як прозвучало на нараді, мають тверді наміри відродити підприємство: з 28 березня планується початок його повноцінної роботи. Але для того, аби маслосиркомбінат запрацював на повну силу, йому потрібна сировина.

Відродження підприємства, зазначив Володимир Мовчан, безпосередньо і в інтересах Світловодського регіону, і в інтересах області. Він переконаний, що Кіровоградщині потрібно позбавлятися статусу «збиткової» території і в неї є для цього можливості й ресурси. Потрібно лише ґрунтовно розібратися з усіма «вузькими місцями» економіки області (ці проблеми вивчаються і зараз, під час робочих поїздок по районах за участі уже і заступників голови та керівників структурних підрозділів облдержадміністрації), виробити стратегію подальшого розвитку регіону, у тому числі економічної співпраці всередині самої області. І, безумовно, слід запускати в роботу підприємства, які сьогодні стоять. Таких, за словами Володимира Мовчана, близько 50 і Кіровоградщина у зв’язку з цим втрачає мільйони гривень неотриманого валового внутрішнього доходу. А це якраз і є наслідок того, що ми перетворились на постійного донора Державного бюджету, що яскраво засвідчує ситуація січня: так звана дотація вирівнювання, яку отримала область, майже вдвічі перевищує суму зібраних безпосередньо на території власних надходжень.

Голова облдержадміністрації переконаний, що ситуацію треба докорінно змінювати. Принцип роботи нинішнього керівництва облдержадміністрації, за його словами, «ми повинні відповідати за все». І в першу чергу за те, щоб підприємства, які стоять, розпочинали працювати. У даному випадку мова йде про Світловодський маслосиркомбінат, відновлення діяльності якого – безумовно, в інтересах області, бо це не тільки нові надходження до бюджету, а й робочі місця. Зайве пояснювати, як важливо сьогодні людині мати роботу.

Тому Володимир Мовчан запропонував обом, так би мовити, сторонам наради обговорити шляхи можливого співробітництва, знайти взаємовигідні умови такої співпраці, аби вона була на користь кожному з них.

Прізвища багатьох із керівників-аграрників, які зібралися у малій залі облдержадміністрації, давно і добре відомі на Кіровоградщині – Анатолій Болюк (ВСК «Колос», Компаніївський район), Володимир Савранчук (дослідне господарство Кіровоградського інституту агропромислового виробництва УААН, Кіровоградський район), Вікторія Куц (СВК «Колос», Знам’янський район), Микола Монашок (ТОВ «Прогрес», Новгородківський район). Це, без перебільшення, сільськогосподарська еліта Кіровоградщини і практично у всіх у них є дуже схожа, малоприємна історія бізнесових стосунків із Світловодським маслосиркомбінатом.

Судячи з озвучених фактів, партнерськими ці стосунки (до речі, слово «partner» з англійської означає «спільник у прибутках») назвати аж ніяк не можна. Підприємство кілька років тому просто кинуло (і в прямому, і в переносному значенні) постачальників молока, спочатку без жодного попередження різко знизивши на нього ціну, а через кілька днів заявивши, що взагалі припиняє його приймання: тому що у нього проблеми. І тоді сільгосппідприємства, терплячи збитки, мусили в пожежному порядку шукати інших молокопереробників, а ті їм нагадували – бачте, мовляв, тепер проситесь, а коли раніше ми пропонували, ви пішли до інших.

– Якщо ми партнери, – зазначила Вікторія Куц, – то і відповідальність у нас має бути однакова. А проблеми однієї сторони не повинні торкатись іншої. Їх треба вирішувати самостійно.

Завжди треба проявляти порядність – на цьому наголосив і Віктор Савранчук. Він нагадав, в якій патовій ситуації опинилось його господарство, коли тодішнє керівництво Світловодського маслосиркомбінату в один день повідомило, що, попри укладену угоду, відмовляється брати молоко, «а це 5 тонн щодня і його треба кудись діти».

Анатолій Болюк зі свого боку зазначив, що світловодці припізнились зі своєю пропозицією, адже угоди з постачання молока на 2010 рік вже укладені. «А я скільки працюю у сільському господарстві, – підкреслив Анатолій Васильович, – завжди дотримуюсь принципу: якщо договори підписані, їх треба виконувати».

Микола Монашок натомість щодо ставлення загалом до селян та їхньої праці констатував не зовсім правильну, з його точки зору, реальність нинішнього дня. Якщо за радянських часів, за його словами, всі знали і добре розуміли, що основа основ – це виробничі підрозділи сільського господарства, бо якщо буде сировина, будуть працювати і переробні підприємства, тобто виробники продукції були на першому плані, то нині, як вважає Микола Дмитрович, «все вийшло зовсім навпаки: наші підрозділи, наші ферми стали придатками до переробних підприємств». Саме вони і торгівля отримують основні прибутки. А так, на його думку, не повинно бути.

На жаль, зазначив Микола Монашок, держава не створює умови для розвитку сільськогосподарських підприємств. Були б такі умови – була б зовсім інша ситуація. Він вважає що для того, аби молочна продукція не коштувала так дорого, потрібно дотувати або сільгоспвиробників, або переробне виробництво – звісно, за певних умов.

Його господарство є одним з найбільших виробників молока в області: нині тут щодня надоюють більше 6 тонн, а влітку щоденний надій сягає 10 тонн. Тому залучити такого постачальника до співпраці – дуже перспективна справа. Це розуміють і ті, хто працює з ним сьогодні, і хто хотів би бачити його в своїх партнерах. Для нього ж визначальною у такій співпраці є закупівельна ціна, запропонована переробником. Вона повинна бути конкурентоспроможною. Оскільки всі ми, за його словами, живемо в ринкових умовах, а кожне підприємство працює для того, щоб отримувати прибуток.

Свою пропозиції щодо умов пропонованої співпраці озвучили і представники ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат» – його керівник Леонід Керекеша та заступник директора з питань сировини корпорації «Клуб Сиру» Олександр Кваковський. Звісно, їм довелось вислухати чимало докорів і неприємних слів, але як заявив Леонід Керекеша, «завод потрібно відстоювати, його треба запускати». Він повідомив, що на підприємстві встановлено сучасне обладнання провідних європейських фірм, виробництво повністю автоматизоване. Комбінат спроможний буде приймати до 500 тонн молока на добу. Ціна, яку пропонують світловодці постачальникам – 3,5 гривні за літр. Леонід Керекеша запевнив, що проблем таких, як раніше, не буде, оскільки прийшли нові, ефективні господарі, а щоб продемонструвати майбутню рівноправність у взаємовідносинах, запропонував керівникам сільгосппідприємств подавати свої пропозиції, необхідні на їх погляд, до тексту угоди. В цих угодах, за його словами, зважаючи на негативний попередній досвід, буде обов’язково зазначено, що якщо з якихось причин переробник не забрав чергову партію молока (а він здійснюватиме його вивіз централізовано), то відповідальність повністю покладається саме на нього. Господарство у даному випадку ніяких збитків нести не буде.

Зважаючи на наявність все ж певного елементу недовіри, Леонід Керекеша запропонував керівникам агропідприємств укласти, приміром, короткострокову угоду – на місяць чи якийсь інший термін, аби переконатись, наскільки іншими, справді взаємовигідними, будуть партнерські стосунки між ними і маслосиркомбінатом. Підприємство, до речі, планує запровадити попередню оплату за здане молоко. Для аграріїв в умовах постійної нестачі коштів і невідомості щодо можливості державної дотації у нинішньому році – це вагомий фінансовий аргумент.